Меню

Східноєвропейська ділянка земної кори

§ 11. Тектонічні структури (підручник)

РОЗДІЛ II . ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИРОДНИХ УМОВ І РЕСУРСІВ УКРАЇНИ

Тема 4. Тектонічні структури

§ 11. Тектонічні структури

1. Пригадайте, як називаються відносно стійкі та рухомі ділянки земної кори.

2. Яку будову має платформа?

3. За якими ознаками на платформі розрізняють щити і плити?

Основні тектонічні структури. Тектонічні структури – це великі ділянки земної кори, що обмежені глибинними розломами. Будову й рухи земної кори вивчає геологічна наука тектоніка.

Як ви вже знаєте, найбільшими тектонічними структурами є платформи і рухомі пояси. Платформа – це відносно стійка ділянка земної кори з досить плоскою поверхнею, що лежить на місці зруйнованих складчастих споруд. Вона має двошарову будову: знизу залягає кристалічний фундамент, складений давніми твердими породами, над ним – осадовий чохол, утворений молодшими відкладами. На платформі виділяють щити і плити. Щит є припіднятою аж до земної поверхні ділянкою кристалічного фундаменту платформи. осадовий чохол на ньому є малопотужним і не суцільним. Плита – це ділянка платформи, де фундамент занурений на глибину і всюди перекритий осадовим чохлом.

Рухомий пояс – це видовжена ділянка земної кори, в межах якої тривалий час відбувалися давні й продовжуються сучасні рухи земної кори. У рухомому поясі розрізняють складчасті споруди , крайові (передгірні) прогини.

На території України поширені також такі тектонічні структури, як западини – глибоко увігнуті ділянки земної кори, заповнені осадовими та вулканічними товщами. Западини поширені як на платформах, так і в рухомих поясах, а також у зонах їх стикувань.

Межі тектонічних структур відображено на тектонічній карті . На ній також зазначено складчастості, під час яких вони сформувалися.

Платформи. Найбільшою тектонічною структурою, що лежить в основі території України, є давня Східноєвропейська платформа. Її фундамент складають докембрійські кристалічні породи (граніти, базальти, гнейси, кристалічні сланці, лабрадорити, кварцити). На платформі підноситься Український щит. Це одна з найдавніших ділянок земної кори в Європі. Кристалічний фундамент перекритий тут незначною (декілька десятків метрів) товщею осадових відкладів, а у багатьох місцях докембрійські породи виходять на земну поверхню. Щит смугою завширшки 250 км простягається майже на 1 000 км уздовж правого берега Дніпра і виходить до Азовського моря. Давніми глибинними розломами щит розбитий на великі блоки.

На західному схилі щита лежить Волино-Подільська плита. На ній глибина занурення кристалічного фундаменту під товщу осадових порід поступово зростає від десятків метрів (на півночі та сході) до 4 км (на південному заході). Особливо потужними там є відклади пісковиків і вапняків. У західній частині Східноєвропейської платформи плита переходить у Галицько-Волинську западину. Товща осадових порід (пісків, мергелів, крейди) наростає там до 6 км. На півдні платформи знаходиться Причорноморська западина, яка так само виповнена осадовими відкладами — від 1до 11 км (на шельфі Чорного моря).

Вздовж північно-східного кордону України в її межі заходить Воронезький кристалічний масив. Як і в щиті, кристалічний фундамент там близько підходить до поверхні, однак всюди перекритий товщею осадових порід у півкілометра і більше. Між Українським щитом і Воронезьким масивом простягається довга, вузька й глибока Дніпровсько-Донецька западина. Вона є однією з найглибших западин у межах всієї Східноєвропейської платформи. Западина виповнена осадовими породами, максимальна потужність яких сягає 20 км.

На крайньому сході нашої країни западина переходить у Донецьку складчасту споруду, яка утворилася на місці прогину земної кори. Там численні шари порід (пісковики, вапняки, гіпси, кам’яне вугілля та ін.) під час герцинської складчастої епохи були зім’яті у складки.

Крім Східноєвропейської давньої платформи у межі України заходять частини молодих платформ. Їх фундаментом слугують зруйновані складчасті споруди, що були утворені під час герцинської складчастої епохи. Західноєвропейська платформа вклинюється вузьким «язиком» на заході України і занурюється під товщу порід Передкарпатського прогину. Скіфська платформа охоплює рівнинну частину Криму, прилеглу до неї частину шельфу Чорного моря та більшість дна Азовського моря.

За кількістю та розмаїттям основних тектонічних структур, які стикаються на території України, наша країна є лідером серед європейських держав.

Дивовижна Україна

Землетруси на платформах

Незважаючи на стабільність фундаменту платформи, інколи в його давніх глибинних розломах відбуваються зміщення пластів. Це спричинює місцеві землетруси силою до 5 балів в епіцентрі. Зокрема, у 2002 р. епіцентр такого землетрусу знаходився в селищі Микулинці на Тернопільщині, а у 2007 р. – у м. Кривому Розі.

Мал. Тектонічна будова

Робота з картою

1. Які платформи лежать в основі території України?

2. Назвіть тектонічні структури в межах Східноєвропейської платформи.

3. Де розташовані складчасті системи?

4. Які тектонічні структури охоплює Карпатська складчаста система?

Середземноморський рухомий пояс. Основними тектонічними структурами поясу є Карпатська складчаста система, складчасто-брилова споруда Гірського Криму та Чорноморська западина.

Карпатська складчаста система , що знаходиться на крайньому заході країни, є складовою більшої структури – Альпійської складчастої області. Тривалий геологічний розвиток і прояв горотвірних процесів кількох епох спричинили дуже складну будову системи, поширення потужних товщ порід різного походження і віку. Поряд з відносно молодими осадовими відкладами (пісковиками, глинами, глинистими сланцями) система складена докембрійськими гнейсами, гранітами, кварцитами, кристалічними сланцями. Осьовою її частиною є Карпатська складчаста споруда. В ній багатокілометрова товща осадових порід зім’ята у складки, які часто розірвані та зміщені. Вони насунуті у північно-східному напрямку на прилеглий Передкарпатський прогин. Прогин заповнений осадовими породами (потужністю до 4,5 км) і є зоною стикування Карпатської системи із Східноєвропейською платформою. На південному заході до складчастої споруди прилягає Закарпатська западина, що є частиною Середньодунайської западини. Вона складена товщами осадових і вулканічних порід, які утворилися в результаті проникнення магми вздовж ліній розломів.

Складчасто-брилова споруда Гірського Криму займає південь Кримського півострова. Західна і південна її частини занурені під дно Чорного моря. Споруда утворена осадовими і вулканічними породами. Її складки порушені численними скидами, зсувами і насувами.

Чорноморська западина , яка займає найбільш глибоководну частину Чорного моря, є залишком давнього прогину – моря Тетіс . Земна кора під нею здебільшого океанічного типу (тобто не має гранітного шару).

Зона сучасної сейсмічної активності. Зона сучасної сейсмічної активності пов’язана із Середземноморським рухомим поясом. У Карпатах і Кримсько-Чорноморському регіоні можливі землетруси силою 6 – 8 балів за 12-бальною міжнародною шкалою. Останні руйнівні землетруси на території України були в 1927 p . Їх епіцентри знаходилися в акваторії Чорного моря на невеликій відстані від південного узбережжя Криму. У Карпатах епіцентри землетрусів 1977 і 1986 p оків знаходилися на території Румунії. Тоді коливання земної кори відчувалося на значній частині Правобережної України.

Рекорди України

З І V ст. до н.е. і до наших днів у Криму зафіксовано близько 80 сильних землетрусів.

Дивовижна Україна

Землетруси в Криму

У 1927 р. в Криму сталися два землетруси, що спричинили руйнування на узбережжі від Севастополя до Феодосії. Зокрема зруйнувалася частина скелі під відомим палацом “Ластівчине гніздо”. Відтоді руйнівних землетрусів не було. Проте чутливі сейсмічні прилади щорічно фіксують десятки слабких поштовхів. Більшість їх епіцентрів знаходиться у Чорному морі між Ялтою і Гурфузом на глибині від 10 до 40 км під дном – там, де плита Чорноморської западини занурюється під континентальну земну кору.

Найбільшими тектонічними структурами у межах України є: давня (докембрійська) Східноєвропейська платформа і Середземноморський рухомий пояс.

На Східноєвропейській платформі розрізняють Український щит, Волино-Подільську плиту, Галицько-Волинську, Дніпровсько-Донецьку та Причорноморську западини, Воронезький кристалічний масив.

Основними структурами в Середземноморському рухомому поясі є Карпатська складчаста система та складчасто-брилова споруда Гірського Криму, які сформувалися в альпійську епоху гороутворення.

На території України також розташовані давня ( герцинська ) Донецька складчаста споруда та молоді ( післягерцинські ) Скіфська й Західноєвропейська платформа.

Середземноморський рухомий пояс є зоною сучасної сейсмічної активності.

Тектонічна карта – це тематична карта, на якій показано межі тектонічних структур та зазначено складчастості, під час яких вони сформувалися.

Запитання і завдання

1. Що відображає тектонічна карта?

2. Яку будову має платформа? Що називають щитом та плитою? Які плити та щит утворилися в межах України?

3. Які структури розрізняють в межах Східноєвропейської платформи?

4. Що називають рухомим поясом? Який пояс поширений в межах України?

5. У чому полягають особливості складчасто-брилової споруди Гірського Криму?

6. Які складчастості найбільше проявилися в геологічній історії України?

Читайте так же:  Курс лечения при кандидозе у мужчин

7. Де в Україні знаходяться сейсмічно активні зони?

Основні форми рельєфу Землі: гори і рівнини. Охорона унікальних форм рельєфу та надр Землі

Гіпермаркет Знань>>Географія>>Географія 6 клас>>Основні форми рельєфу Землі: гори і рівнини. Охорона унікальних форм рельєфу та надр Землі

Буваючи в туристських походах або подорожуючи, ти, певно, помічав, що поверхня Землі нерівна. Підйоми і спуски, глибокі яри й широкі річкові долини, горби й гори, ущелини й гострі вершини — усе це утворює рельєф Землі.

Рельєф материкової та океанічної земної кори різноманітний. На суходолі та дні океану виділяють дві основні його форми: гори й рівнини.

Рівнини — це рівні або горбисті великі ділянки земної поверхні, на яких висоти сусідніх точок мало відрізняються одна від одної.

Гори — це ділянки земної поверхні з дуже розчленованим рельєфом, що високо здіймаються над навколишньою місцевістю.

Гори й рівнини суходолу

Гори й рівнини суходолу розрізняють за висотою над рівнем моря, походженням, віком та зовнішнім виглядом.

Гори бувають: низькі — з абсолютною висотою до 1 000 м (Кримські); середні — від 1 000 до 2 000 м (Карпати, Скандинавські); високі — вище 2 000 м (Гімалаї, Памір, Анди) (мал. 6).


Мал. 6

На карті вони позначаються відповідно світло-коричневим, коричневим і темно-коричневим кольорами (див. шкалу висот і глибин на фізичній карті).

Рівнини поділяють на: низовини — абсолютна висота не перевищує 200 м над рівнем Світового океану (наприклад, Амазонська. Причорноморська); височини — від 200 до 500 м (Придніпровська, Волинська, Подільська) (мал. 45); плоскогір’я — понад 500 м (Середньосибірське, Аравійське).

На карті рівнини позначають відповідно зеленим, жовтим, коричневим кольорами. Якщо рівнина лежить нижче від рівня моря, то вона зафарбована на карті в темно-зелений колір (наприклад, Прикаспійська низовина).

За віком гори бувають молоді й старі. Умовно молодими називають гори, процес утворення яких не завершений, Їхній вік, як правило, не перевищує 60 млн років. Гори, що утворилися до цього часу, вважають старими. їхній вік може сягати 600 млн років. В основному молоді гори високі. Наприклад, Памір, Гімалаї, Альпи. Утім немає правила без винятку.

В Україні і Кримські, і Карпати — невисокі, але молоді гори.

За походженням розрізняють складчасті, вулканічні (пригадай, як вони утворюються) і складчасто-брилові гори. Рівнини за походженням і віком поділяють на первинні та вторинні. Внаслідок вікових вертикальних рухів літосфери окремі прибережні ділянки морів та океанів піднімались, утворюючи великі низовини (Причорноморська, Західносибірська). Такі рівнини називають первинними.

Деякі рівнини утворилися на місці колишніх гір, які зруйнувалися за сотні мільйонів років, наприклад Східноєвропейська. Інші сформувалися річковими наносами (Амазонська, Месопотамська, Індо-Гангська). Їх називають вторинними.

Вік рівнин різний: від 1 — 2 млрд років (Східноєвропейська) до кількох десятків тисяч (Причорноморська). За зовнішнім виглядом розрізняють рівнини плоскі, з рівною поверхнею (Причорноморська, Західносибірська), і горбисті, на яких горби чергуються з улоговинами, ярами. Такі дрібні форми рельєфу властиві рівнинам України.

У горах виділяють окремі вершини, гірські хребти, що складаються з послідовно розташованих гір, а також гірські долини — зниження між хребтами. Вузькі й глибокі гірські долини називають гірськими ущелинами.

Гори зі шпилястими вершинами високі, за віком — молоді, зазвичай з вузькими гірськими ущелинами. До таких гір належать Кавказ, Анди, Памір, Гімалаї з найвищою вершиною світу Еверест (Джомолунгма) — 8 850 м.

Гори з округлими вершинами складаються з м’яких гірських порід, тому мають згладжені обриси, схожі на хвилі. Гірські долини неглибокі, в основному з пологими схилами. За висотою такі гори бувають середні та низькі. Наприклад, Українські Карпати, найвищою вершиною яких є Говерла (2 061 м), — середньовисокі. Трапляються гори з плоскими вершинами, урвистими або східчастими схилами. В Україні до таких гір належать Кримські.

За зовнішнім виглядом гори і рівнини дуже різняться: піки Кавказу та Анд покриті снігом і льодовиками; рівні, наче стіл, вершини Кримських гір; плоска Західносибірська рівнина; горбисті рівнини України. Як вони не схожі одна на одну! А неповторності їм надають дрібні форми рельєфу.

Щоб забезпечити розумні взаємозв’язки між людиною і природою в інтересах нинішнього й майбутнього поколінь, треба опікуватися проблемами охорони довкілля. Природоохоронні заходи включають захист унікальних територій, вилучених із господарського використання (заповідники, національні парки тощо), раціональне використання земних надр, насамперед корисних копалин.

За розрахунками вчених, уже до середини XXI ст. вичерпаються запаси нафти, газу, руд багатьох металів. Водночас змінюються рельєф земної поверхні, рівень ґрунтових вод, забруднюються інші оболонки Землі — гідросфера та атмосфера, зникають назавжди деякі види рослин і тварин.

Ще приклади безгосподарності. Для одержання 1 т залізної руди у відкритому кар’єрі використовують 40 т гірської породи, що залишається у відвалах. Так, у Донбасі біля шахт височать терикони з гірських порід, які димлять і викидають в атмосферу шкідливі гази, а це сотні гектарів орних земель, вилучених із сільськогосподарського виробництва. Щороку з надр Землі видобувають понад 120 млрд тонн корисних копалин. Часто підприємства розробляють тільки найбагатші шари, залишаючи все інше в землі або у відвалах. Тому одним з найважливіших напрямів охорони надр є безвідходне використання їх багатств.

Породи териконів, можливо, слід використовувати як будівельний матеріал у дорожньому будівництві, шлаки (відходи) металургійного виробництва переробляти на цемент, пластмаси, будівельні матеріали тощо. Заміна одних корисних копалин на інші (зокрема, вугілля на уранові руди), застосування інших джерел енергії та сировини (переробка сміття на будівельні ресурси, паливо тощо) дадуть можливість зберегти найцінніші корисні копалини для майбутніх поколінь. Це актуальні проблеми всього людства і, можливо, вони будуть розв’язані кимось із вас — представником молодого покоління нашої держави.

Охорона унікальних форм рельєфу

Кожна країна пишається своїми унікальними дивами природи. Каньйон річки Колорадо створює неповторні краєвиди в Північній Америці; вулкан Фудзіяма — символ Японії; мальовничі Карпати і Кримські гори — гордість українців; неповторні піщані хвилі та оазиси в пустелі Сахара символізують особливості природи Північної Африки. Що повинна зробити людина? Зосередити увагу на охороні природних багатств і відновити втрачене. Нині на нашій планеті природоохоронні території займають близько 3 % суходолу, зокрема в Україні на них припадають майже 4 % території нашої держави.

До всесвітньо відомих належать заповідники (національні парки), де охороняються унікальні форми рельєфу, — Єллоустонський (Північна Америка), Цаво (вулкан Кіліманджаро, Африка), Канайма (водоспад Анхель, Південна Америка), Великий Каньйон (каньйон р. Колорадо, Північна Америка) та ін. В Україні в кожному природному комплексі створено заповідники (Карпатський, Карадазький, Поліський, «Медобори» тощо).

Проблеми охорони надр і унікальних форм рельєфу є справою не однієї держави, а всього людства. Серед всесвітньо відомих міжнародних екологічних організацій — Міжнародний союз охорони природи і природних ресурсів (МСОП), створений у 1968 р. До його складу входить і Україна. З метою поліпшення природокористування в нашій країні прийнято Закон «Про природно-заповідний фонд України».

Висновки
1. Рельєф земної кулі дуже різноманітний. Основні його форми і на материках, і на дні океанів — рівнини і гори. Сучасний їх вигляд є наслідком взаємодії внутрішніх і зовнішніх сил Землі.
2. Неповторності місцевості у горах надають такі форми рельєфу, як окремі вершини, гірські хребти і долини, на рівнинах — горби, яри, улоговини тощо.
3. Гори і рівнини суходолу розрізняють за походженням, віком, висотою над рівнем моря та зовнішнім виглядом.
4. Охорона природи — важливе завдання суспільства. Сучасний стан довкілля потребує взаємодії людини й природи.
5. За розрахунками вчених, уже до середини XXI ст. вичерпаються запаси нафти, природного газу, руд багатьох металів. Це зумовлено нераціональним використанням родовищ корисних копалин. Збереження земних надр для наступних поколінь потребує їх раціонального, безвідходного використання, пошуку нових видів сировини.
6. Для охорони унікальних форм рельєфу створюють природоохоронні території у більшості держав світу. Це біосферні заповідники, національні парки тощо. У світі вони займають близько 3 % території суходолу, в Україні — 4 %.

О.Я.Скуратович, Р.Р.Коваленко, Л.І.Круглик, Географія, 6 клас
Вислано читачами з інтернет-сайтів

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь — Образовательный форум.

Тектонічна карта України. Характеристика основних тектонічних структур.

Гіпермаркет Знань>>Географія>>Географія 8 клас>>Тектонічна карта України. Характеристика основних тектонічних структур. Взаємозв’язок основних форм рельєфу з тектонічними структурами.

Основні тектонічні структури. Тектонічні структури — це великі ділянки земної кори, обмежені глибинними розломами. Будову й рухи земної кори вивчає геологічна наука тектоніка.

Як ви вже знаєте, найбільшими тектонічними структурами є платформи і рухомі пояси. Платформа — це відносно стійка ділянка земної кори з досить плоскою поверхнею, що лежить на місці зруйнованих складчастих споруд. Вона має двошарову будову: знизу залягає кристалічний фундамент, складений давніми твердими породами, над ним — осадовий чохол, утворений молодшими відкладами. На платформі виділяють щити і плити. Щит — піднята аж до земної поверхні ділянка кристалічного фундаменту платформи. Осадовий чохол на ньому є малопотужним і не суцільним. Плита — це ділянка платформи, де фундамент занурений на глибину і всюди перекритий осадовим чохлом.

Читайте так же:  Сделать самому клетки для кур

Рухомий пояс — це видовжена ділянка земної кори, у межах якої тривалий час відбувалися давні й продовжуються сучасні рухи земної кори. У рухомому поясі розрізняють складчасті споруди, крайові (передгірні) прогини.

Крім того, на території України поширені такі тектонічні структури, як западини, — глибоко увігнуті ділянки земної кори, заповнені товщами осадових та вулканічних відкладів. Западини поширені як на платформах, так і в рухомих поясах, а також у зонах їх стикування.

Межі тектонічних структур відображено на тектонічній карті. На ній також зазначено складчастості, під час яких вони сформувалися.


Платформи
. Найбільшою тектонічною структурою, що лежить в основі території України, є давня Східноєвропейська платформа, її фундамент утворюють докембрійські кристалічні породи (граніти, базальти, гнейси, кристалічні сланці, лабрадорити, кварцити). На платформі підноситься Український щит. Це одна з найдавніших ділянок земної кори в Європі. Кристалічний фундамент перекритий тут незначною (кілька десятків метрів) товщею осадових відкладів, у багатьох місцях докембрійські породи виходять на земну поверхню. Щит смугою завширшки 250 км простягається майже на 1 000 км уздовж правого берега Дніпра і виходить до Азовського моря. Давніми глибинними розломами щит розбитий на великі блоки.

На західному схилі щита лежить Волино-Подільська плита. На ній глибина занурення кристалічного фундаменту під товщу осадових порід поступово зростає від десятків метрів (на півночі та сході) до 4 км (на південному заході). Особливо потужними там є відклади пісковиків і вапняків. У західній частині Східноєвропейської платформи плита переходить у Галицько-Волинську (Львівську) западину. Товща осадових порід (пісків, мергелів, крейди) зростає там до 6км. На півдні платформи простягається Причорноморська западина, яка так само заповнена осадовими відкладами — від 1 до 11 км (на шельфі Чорного моря).

Уздовж північно-східного кордону України в її межі заходить Воронезький кристалічний масив. Як і в щиті, кристалічний фундамент там близько підходить до поверхні, проте всюди перекритий товщею осадових порід на півкілометра і більше. Між Українським щитом і Воронезьким масивом простягається довга, вузька й глибока Дніпровсько-Донецька западина. Це одна з найглибших западин у межах всієї Східноєвропейської платформи. Западина заповнена осадовими породами, максимальна потужність яких — 20 км.

На крайньому сході нашої країни западина переходить в Донецьку складчасту споруду, яка утворилася на місці прогину земної кори. Там численні шари порід (пісковики, вапняки, гіпси, кам’яне вугілля та ін.) в епоху герцинської складчастості були зім’яті в складки.

Крім Східноєвропейської давньої платформи в межі України заходять частини молодих платформ, їх фундаментом є зруйновані складчасті споруди, утворені в епоху герцинської складчастості. Західноєвропейська платформа вклинюється вузьким язиком на заході України і занурюється під товщу порід Передкарпатського прогину. Скіфська платформа охоплює рівнинну частину Криму, прилеглу до неї частину шельфу Чорного моря та більшу частину дна Азовського моря.

Середземноморський рухомий пояс. Основними тектонічними структурами поясу є Карпатська складчаста система, складчасто-брилова споруда Гірського Криму та Чорноморська западина.

Карпатська складчаста система, що простягається на крайньому заході країни, входить до більшої структури — Альпійської складчастої області. Тривалий геологічний розвиток і горотворчі процеси, що відбувалися протягом кількох епох, зумовили дуже складну будову системи, поширення потужних товщ порід різного походження і віку. Система складена докембрійськими гнейсами, гранітами, кварцитами, кристалічними сланцями, що доповнюються відносно молодими осадовими відкладами (пісковиками, глинами, глинистими сланцями). Осьовою її частиною є Карпатська складчаста споруда. У ній багатокілометрова товща осадових порід зім’ята в складки, які часто розірвані та зміщені. Вони насунуті у північно-східному напрямку на прилеглий Передкарпатський прогин. Прогин заповнений осадовими породами (потужністю до 4,5 км) і є зоною стикування Карпатської системи із Східноєвропейською платформою. На південному заході до складчастої споруди прилягає Закарпатська западина — частина Середньодунайської западини. Вона складена товщами осадових і вулканічних порід, які утворилися внаслідок проникнення магми вздовж ліній розломів.

Складчасто-брилова споруда Гірського Криму простягається на півдні Кримського півострова. Західна і південна її частини занурені під дно Чорного моря. Споруда утворена осадовими і вулканічними породами, її складки порушені численними скидами, зсувами і насувами.

Чорноморська западина, яка займає найбільш глибоководну частину Чорного моря, є залишком давнього прогину — моря Тетіс. Земна кора під нею здебільшого океанічного типу (тобто не має гранітного шару).

Зона сучасної сейсмічної активності. Сучасна сейсмічна активність України пов’язана із Середземноморським рухомим поясом. У Карпатах і Кримсько-Чорноморському регіоні можливі землетруси силою 6 — 8 балів за 12-бальною міжнародною шкалою. Останні руйнівні землетруси на території України були в 1927 р. їх епіцентри розміщувались в акваторії Чорного моря, на невеликій відстані від південного узбережжя Криму. У Карпатах епіцентри землетрусів 1977 і 1986 років знаходилися на території Румунії. Тоді коливання земної кори відчувалися на значній частині Правобережної України.

Запам’ятайте
Найбільші тектонічні структури у межах України: давня (докембрійська) Східноєвропейська платформа і Середземноморський рухомий пояс.

На Східноєвропейській платформі розрізняють Український щит, Волино-Подільську плиту, Галицько-Волинську, Дніпровсько-Донєцьку та Причорноморську западини, Воронезький кристалічний масив.

Основні структури в Середземноморському рухомому поясі: Карпатська складчаста система та складчасто-брилова споруда Гірського Криму, які сформувалися в альпійську епоху горотворення. Це зона сучасної сейсмічної активності.

Крім того, на території України простягаються давня (герцинська) Донецька складчаста споруда та молоді (післягерцинські) Скіфська й Західноєвропейська платформи.

Тектонічна карта — це тематична карта, на якій показано межі тектонічних структур та зазначено складчастості, під час яких вони сформувалися.


І.Л.Дітчук, О.В.Заставецька, І.В. Брущенко Фізична географія України 8 клас

Вислано читачами інтернет-сайту

Онлайн бібліотека з підручниками і книгами, плани-конспекти уроків з географії 8 класу, книги та підручники згідно календарного плануванння географії

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь — Образовательный форум.

Конспект уроку»Основні форми рельєфу Землі. Гори.»

Мета: а) поглибити та систематизувати знання про основні форми рельєфу Землі; сформувати вміння учнів проводити систематизацію географічних об’єктів за різними ознаками; показати різноманітність та способи утворення гір на суходолі; продовжити формування навичок роботи з картографічними матеріалами та додатковими джерелами географічних знань;

б) розвивати первинні уміння характеризувати географічне положення гір на фізичній карті, складати їх комплексну характеристику; розвивати логічне мислення, пам’ять, увагу; вміння працювати з підручником, картою; позначати географічні об’єкти на контурній карті;

в) виховувати допитливість та любов до географії, оригінальне творче мислення.

Тип уроку: комбінований

Обладнання: фізична карта півкуль, атлас, презентація, відео фрагменти, кольорові картки, плакатний папір.

Опорні поняття:форми рельєфу, гори, рівнини.

Базові поняття:гірська країна, частини гірської країни, класифікація гір, географічне положення гір.

Тема: Основні форми рельєфу Землі. Гори.

Мета: а) поглибити та систематизувати знання про основні форми рельєфу Землі; сформувати вміння учнів проводити систематизацію географічних об’єктів за різними ознаками ; показати різноманітність та способи утворення гір на суходолі; продовжити формування навичок роботи з картографічними матеріалами та додатковими джерелами географічних знань;

б) розвивати первинні уміння характеризувати географічне положення гір на фізичній карті, складати їх комплексну характеристику; розвивати логічне мислення, пам’ять, увагу; вміння працювати з підручником, картою; позначати географічні об’єкти на контурній карті;

в) виховувати допитливість та любов до географії, оригінальне творче мислення.

Тип уроку: комбінований

Обладнання: фізична карта півкуль, атлас, презентація, відео фрагменти, кольорові картки, плакатний папір.

Опорні поняття: форми рельєфу, гори, рівнини.

Базові поняття: гірська країна, частини гірської країни, класифікація гір, географічне положення гір.

Хід уроку

І. Організаційний момент

Привітання з учнями. (2 – й слайд)

Учитель . Діти, усім зичу доброго настрою, творчої праці, взаєморозуміння, хорошого спілкування.

Посміхніться один одному, зберіться з думками, будьте уважні, активні на уроці.

Перевірка присутності учнів.

Перевірка наявності в них атласів, зошитів, підручників.

II. Актуалізація опорних знань

Учні, давайте пригадаємо, що ми з вами вивчили на попередніх уроках. Ось вашій увазі пропоную «Географічний крос». Перед вами завдання в якому потрібно закінчити фрази.

  1. Прийом «Географічний крос» (3 – й слайд)
  1. Основними формами рельєфу є… рівнини та гори
  2. Рівнини за висотою поділяються на… низовини (до 200 м), височини (від 200 до 500 м), плоскогір’я (понад 500 м)
  3. Рівнини, абсолютна висота яких від 0 до 200 м, називають. низовинами
  4. Вторинні рівнини утворюються на місці. давніх гір, які зазнавали руйнування протягом сотень мільйонів років.
  5. Нанесеннями річок утворені такі рівнини, як. Амазонська, Індо-Гагнська, Месопотамська низовини.
  6. Найбільшою низовиною світу є… Амазонська низовина у Південній Америці, площа якої складає понад 5 млн. км2.
Читайте так же:  Местное лечение онихомикоза ногтей

А зараз перед вами учні завдання «Рекорди Літосфери», вам потрібно дати відповідь на запитання:

  1. «Рекорди Літосфери» (4 – й слайд)
  1. Найвищий діючий вулкан – Льюльяйльяко (Південна Америка) – 6723 м.
  2. Найдовша печера – Флінт-Мамонтова (Північна Америка) – понад 500 км.
  3. Найбільша печера на Україні – Оптимістична
  4. Найпоширеніший мінерал – вода
  5. Найтвердіший мінерал – алмаз
  6. Найвищий вулкан Євразії – Ключевська Сопка 4750 м.
  7. Найвищий вулкан Європи – Етна 3340 м.
  8. Найвища гора вулкан – Мауна – Кеа (о. Гаваї) – 10430 м, із яких лише 4205 м височіє над водою. Основа гори знаходиться приблизно на 6 000 м нижче рівня Тихого Океану.
  9. Країна – рекордсмен за кількістю землетрусів – Японія
  10. Материк найспокійніший щодо землетрусів – Антарктида
  11. Жодного вулкану немає на материку – Австралія
  12. Найбільше поширені цунамі – в Тихому океані

Карта для географії – це початок і кінець, альфа і омега. Вміти читати карту це основне наше завдання, а зараз я пропоную вам наступне завдання «Подорож картою». Перед вами чиста контурна карта на якій тільки цифри, вам потрібно сказати який географічний об’єкт знаходиться під даною цифрою.

Відповідь:

  1. — Амазонська низовина;
  2. – Східно-європейська рівнина;
  3. — Великі рівнини;
  4. — Аравійське плоскогір’я;
  5. — Бразильське плоскогір’я;
  6. — вулкан Кіліманджаро;
  7. — вулкан Етна;
  8. — плоскогір’я Декан;
  9. — вулкан Ключевська Сопка;
  10. – вулкан Льюльяйльяко;
  11. – Західно-сибірська рівнина;
  12. – вулкан Камерун.

5. «Цифровий лабіринт» ( 6 – й слайд)

Учитель. Учні, ми вже з вами мали змогу переконатися, що географія тісно пов’язана з математикою. Мовою цифр говорить і географія. Вашій увазі «Цифровий лабіринт».

Яке відношення до рельєфу та будови Землі мають ці цифри?

Відповідає команда, яка першою сигналізує про готовність відповідати.

ГДЗ Географія 7 клас. Зошита для практичних робіт [Стадник О.Г.] 2015

Практична робота 1

1. Північноамериканська плита, Південноамериканська плита, Африканська плита, Євразійська плита, Антарктична плита та Індо-Австралійська плита.

Тихоокеанська літосферна плита.

2. У районах, де межують літосферні плити, відбувається три типу явищ: 1) розходження літосферних плит, яке спричиняє появу серединно-океанічних хребтів; 2) зіткнення двох літосферних плит, при якому утворюються гірські системи; 3) зіткнення материкової та океанічної літосферних плит, що призводить до створення глибоководних жолобів.

+ Стійкі, вирівняні ділянки земної кори – давні платформи — рівнини суходолу — найдавніші ділянки земної кори.

Між ділянками земної кори й формами рельєфу існує певне залежність: якщо в тектонічній основі лежить давня платформа, то у рельєфі вона буде виражена рівниною. Відповідно, якщо в основі лежать області складчастості, то вони відповідають гірським системам.

X. Додаткове завдання

Як відомо, землетруси спричиняються підземними тектонічними рухами. Деякі держави світу розташовані у зонах землетрусів і тому є необхідність у визначенні потенційно небезпечних країн для туристів: Італія, Іспанія, Алжир, Марокко, Туреччина, Єгипет, Грузія. Серед менш популярних країн можна виділити Румунія, Албанія, Македонія, Вірменія й Азербайджан.

Рельєф материків і його формування

Розділ І. Закономірності формування природи материків і океанів

Тема 2. Материки та океани – великі природні комплекси географічної оболонки

& 4. Рельєф материків і його формування

Пригадайте: 1. Що таке рельєфі 2. Які бувають рівнини та гори за абсолютною висотою? 3. Що таке літосфера та земна кора? 4. Які сили Землі називають внутрішніми, які – зовнішніми? 5. Як утворюються магматичні, осадові й метаморфічні гірські породи?

Форми рельєфу земної поверхні. Неоднакові абсолютні висоти місцевості зумовлюють наявність на планеті різних форм рельєфу. Як ви знаєте, рельєфом називають сукупність різноманітних за формою нерівностей земної поверхні, які відрізняються за висотою та утворенням.

Форми рельєфу – це природні тіла, що утворюють певні ділянки земної кори.

Існують найрізноманітніші форми рельєфу. Основна причина цього розмаїття – взаємодія внутрішніх і зовнішніх сил Землі (мал. 6). Ці процеси є антиподами: перші створюють величезні нерівності, другі їх згладжують. Так, внутрішні процеси – рухи літосфери та магматизм – можна назвати основними архітекторами поверхні нашої планети. Саме завдяки їм виникли материки, океанічні западини, гірські системи, а також зниження між ними. Однак їх дія призводить до активізації зовнішніх сил. За мільйони років вода, вітер і сонце встигають майже повністю зруйнувати гори, створивши на їх місці рівнини та заповнивши зруйнованим матеріалом великі зниження. Внутрішні й зовнішні сили діють одночасно.

– Які форми рельєфу Землі виникають унаслідок дії внутрішніх проправ, а які – під впливом зовнішніх? Наведіть приклади основних форм рельєфу на материках і в океанах, покажіть окремі з них на фізичній карті світу.

Мал. 6. Форми рельєфу Землі

Під впливом внутрішніх процесів відбувається пересування речовини мантії. Ці процеси зумовлюють як горизонтальні, так і вертикальні рухи літосфери. Повільні рухи літосферних плит спричинили утворення найбільших планетарних форм рельєфу – материків і океанів.

Основними формами рельєфу на материках є рівнини і гори. Їх формування – результат взаємодії внутрішніх і зовнішніх процесів.

Більшу частину суходолу становлять рівнини (майже 64 % його площі). Гірські системи займають 36 % площі суходолу.

Дрібніші форми рельєфу (яри, балки, зсуви, бархани, дюни) формуються під дією переважно зовнішніх сил – сонячної енергії, земного тяжіння, поверхневих вод, вітру та живих організмів.

Платформи й області складчастості. Особливості будови літосфери та рух літосферних плит вивчає наука тектоніка (з грецьк. tektonike – будівництво).

Різні за будовою та віком ділянки літосфери називають тектонічними структурами.

В основі кожної літосферної плити лежать платформи.

Платформа – давня відносно стійка вирівняна ділянка земної кори. Вона має два “поверхи”. Нижній – кристалічний фундамент – складений з твердих порід магматичного й метаморфічного походження. Верхній – осадовий чохол – із пухких осадових порід. Якщо кристалічний фундамент виходить на земну поверхню, на платформі утворюються щити.

На краях плит літосфери розташовані області складчастості – рухомі ділянки земної кори. Області складчастості належать до сейсмічно активних територій, тому їх ще називають сейсмічними поясами. У їх межах поширений вулканізм, часто трапляються землетруси. Найбільшою та сейсмічно найактивнішою є область складчастості по краях океанічної Тихоокеанської літосферної плити – Тихоокеанське вогняне кільце. У межах цієї області знаходитсья 2/3 діючих вулканів світу.

У природі чітко простежується закономірність розташування тектонічних структур і форм рельєфу. Так, платформам у рельєфі найчастіше відповідають великі рівнини, а областям складчастості – гірські системи. Наприклад, у межах Східноєвропейської платформи, що займає значну частину Європи, простяглася Східноєвропейська рівнина, а в областях складчастості на півдні Євразії височать найвищі гори материка – Гімалаї, Кавказ, Альпи.

Корисні копалини. Знання меж літосферних плит, де розташовані області складчастості, допомагає прогнозувати місцезнаходження родовищ корисних копалин магматичного походження. Морські геологи, піднімаючи спеціальними трубками проби порід із дна моря на межі літосферних плит, знайшли багато родовищ руд заліза й інших

Металів. На щитах давніх платформ також ведуть пошуки гірських порід магматичного й метаморфічного походження. Натомість у чохлах платформ залягають осадові корисні копалини: нафта, природний газ, кам’яне вугілля тощо.

Геологічні ери й епохи горотворення. Людство існує на Землі приблизно 2-2,5 млн років, а історія нашої планети налічує майже 5 млрд років. Перший мільярд років свого існування Земля не мала земної кори. Це була велетенська розжарена куля. У розплавлених надрах важкі частки опускалися до центру, де сформували ядро, а легкі піднімалися до поверхні, утворюючи мантію. Планету бомбардували метеорити. Повсюди вивергалися вулкани. З їх газів утворилася первинна атмосфера, але кисню в ній майже не було. Цей етап існування нашої планети називають догеологічним, тобто період до виникнення земної кори, перших гірських порід.

Геологічна історія планети почалася 4 млрд років тому, коли на поверхні мантії сформувалася земна кора. Геологічний етап розвитку Землі поділяють на значні відрізки часу – геологічні ери (див. таблицю). їх тривалість становить від десятків мільйонів до мільярдів років.

– Користуючись картами атласу, назвіть платформи, які лежать в основі материків. Визначте форми рельєфу, що їм відповідають.

– Розгляньте геохронологічну таблицю. Назвіть геологічні ери. Визначте, які епохи горотворення відбувалися в кожну з них.